Породы собак на українській
Нам есть чем гордиться – на территории, которую ныне охватывает Украина, были выведены прекрасные породы. Однако, международные ассоциации пока не спешат их признавать. Более того, не все наши соотечественники знают о существовании украинских пород. Пора этот пробел заполнить. Знакомимся с собаками, родиной которых является наша страна.
Южнорусская овчарка
Несмотря на то, что в ее названии есть слово «русская», международные кинологи закрепили за ней и второе название – украинская овчарка. Собака выполняла и выполняет сегодня пастушью работу.
Наиболее распространенная версия ее происхождения говорит нам о том, что она – потомок брудастых собак, которые пришли в Европу из Тибета и Малой Азии. Скорее всего, предком украинца является чабанский барак (тюрк. – «лохматая собака») крымских татар. В конце XIX века под руководством барона Фридриха Фальц-Фейна в Асканиа-Нова и был сформирован сегодняшний породный тип украинской овчарки.
Южанин быстро завоевал признание европейцев и даже был признан FCI (Международная кинологическая федерация). Но мировая война и революция сильно ударили по популяции этих прекрасных животных. Более того, были обнародованы данные, где говорится о намеренном истреблении южнорусских овчарок. Если бы не энтузиасты, которые принялись спасать породу, до наших дней, скорее всего, ни один ее представитель не дожил бы.
В 1933 году в Киеве прошла выставка, на которой заводчики продемонстрировали украинца, но на этом они не остановились – решили создать племрассадник в Джанкое. Но их планам помешала Вторая мировая война, которая начала разворачиваться в тот период. Заводчики были вынуждены вывезти собак из Джанкоя в Москву. Все современные южнорусские овчарки несут в себе крови именно тех вывезенных животных.
В советский период страной происхождения породы считался СССР, основным ареалом обитания – Крым и юг современной Украины. Через несколько лет после распада Союза, 16 сентября 1996 года, в FCI был перерегистрирован стандарт данной овчарки, а в графе «Происхождение» указана Россия. Так и получилось, что ныне эти животные не значатся как украинские. Но именно на юге современной Украины формировались их характерные породные признаки.
Хортая борзая
На нашей территории тысячи лет назад ходили и жили скифы. Мы о них знаем благодаря раскопкам. В 1971 году в районе Никополя Днепровской области был обнаружен скифский курган (IV до н. э.), тогда же нашли и золотую пектораль. На ней было изображено множество сцен из жизни скифов, но для нас наиболее интересной является та, на которой красуется борзоподобная собака, преследующая зайца. Это изображение доказывает, что еще задолго до современной Украины и расцвета Киевской Руси на нашей территории была распространена охота при участии собак.
Существуют также фрески Софийского собора (XI век) в Киеве, где упоминается охота знаменитого князя Владимира Мономаха. А формирование самой украинской хортовой («хорт» — укр. «борзая») пришлось на XVI–XVIII век. Приблизительное место развития породы находится на территории современного Запорожья. Хорты стали любимцами наших казаков и часто сопровождали их в битвах против польской шляхты. Однако, события на нашей территории привели к тому, что украинскую породу разделили на два вида: западную (польский харт) и восточную (хортая борзая). Более того, после январского восстания 1863 года власти Российской Империи ввели в Польше и Украине разорительный налог на польского харта, что послужило упадку западной породы.
Только в середине ХХ века ее постарались возродить. Сегодня она признана национальными клубами Украины, России и даже нескольких стран Центральной и Восточной Европы. Но, к сожалению, на слуху у всех грейхаунды, которые внешне очень схожи с нашей хортой. С такой конкуренцией тяжело тягаться, но заводчики не унывают и продолжают популяризировать родную породу.
Одис
Это порода с интересным названием и с не менее интересным внешним видом, которая признана КСУ. Работа над ее выведением началась в Одессе в конце 1970-х годов. Задача энтузиастов состояла в том, чтобы создать идеальную собаку, которая бы прекрасно подходила для жизни в небольших советских хрущевках и одесских коммуналках. В итоге получился мохнатый симпатяга Одис – собака небольшого размера, которая может постоять за себя и за своего хозяина.
В ее названии зашифрована конечная цель селекционеров: Одис = Одесская Домашняя Идеальная Собака. Взглянув на нее, можно увидеть сходство сразу с несколькими породами. А все потому, что в вязках участвовали фокстерьеры, карликовые пудели и мальтийские болонки. А если сравнить южнорусскую породу и одисов, может показаться, что последняя – уменьшенная копия украинской овчарки.
На сегодняшний день селекционная работа продолжается. Насчитывается приблизительно 50 племенных особей, которых пока нельзя продавать заграницу, но одесситы уверены, что их собака сможет прославить на весь мир не только их родной город, но и всю Украину.
Карпатская горная гончая
Собака, которая пока никем и ничем не признана, живет в районе Карпатских гор уже приблизительно 300 лет. В 50-х годах прошлого века было зафиксирована 7 особей горной гончей. В 1985-м, по оценкам украинского кинолога Юрия Букатевича, их количество возросло до 19. Сегодня в Закарпатской области насчитывается приблизительно 100 собак данной породы. Согласитесь, цифра довольно маленькая.
Карпатскую горную гончую пока не признают даже в нашей стране. Однако, кинологи при этом разделяют ее на два типа: крупный и более низкий – высокогорный тип.
Буковинская овчарка
В названии данной породы указана территория происхождения собаки – Буковина – крупный район, значительная часть которого расположена в Украине. Но несмотря на такой факт, в нашей стране о ней знают единицы.
Буковинская овчарка долгое время не считалась отдельной породой, а значилась лишь одной из разновидностей миоритских овчарок. Но так как последние в 2005 году получили предварительное признание FCI, как пастушьи и скотогонные собаки, буковинская вышла из подвида и стала самостоятельной породой. В 2009 ее зарегистрировали под именем юго-восточной европейской овчарки в группе горных молоссов.
Буковинская овчарка распространена не только на территории нашей страны, но и на южных берегах Дуная в Сербии, несколько особей есть даже в Румынии. Сотни лет назад эти большие, грозные, но преданные псы служили для защиты и охраны людей от диких зверей. По внешним данным и внутренним качествам буковинская овчарка не уступает другим сторожевым собакам. И если Вы задумывались о покупке четвероного сторожа, можете обратить внимание на эту породу, таким образом содействуя ее распространению в нашей стране.
Южнорусская степная борзая
Хортовая, о которой мы уже писали, оказалась не единственной борзой, которая была распространена на территории современной Украины. В XVI–XVIII на юго-востоке нашей страны жила и охотилась крымская борзая или, как ее еще называли, крымка.
Ее считали западной ветвью азиатской тазы, которая происходит от арабской борзой салюки. Однако, в силу определенных исторических обстоятельств, крымка перестала существовать как отдельная порода, и на ее основе вместе с горской борзой сформировалась сегодняшняя южнорусская степная борзая.
К сожалению, из-за того, что не нашлось энтузиастов, которые бы создавали племенные организации и поддерживал породу, степную борзую можно считать исчезнувшим видом. Ее стандарт отменили на последнем в истории заседании Всесоюзного кинологического совета в 1992 году. Принятию такого решения послужило то, что с 1980-го года ни одна южнорусская степная борзая не принимала участие в выставках.
Источник
З давніх часів людина потребувала собаки, яка могла б бути не тільки вірним другом, а й незамінним помічником на полюванні і в домашньому побуті. Таким чином, людина виховувала в собаках універсальні якості, бойовий дух і в той же час хороший характер, саме такими є представники мисливського типу. У цій статті ми розглянемо популярні породи і фото мисливських собак.
Мисливські гончі собаки
Гончі собаки (гончаки) одні з найвідоміших серед мисливських порід. Вони відрізняються від інших завзятістю і незвичайною витривалістю. Призначення сучасних гончих – розшукати звіра або, знайшовши свіжий слід, переслідувати його, гнатись за ним подаючи голос. При втраті сліду собака замовкає.
Полювання з гончими за зайцем-біляком, русаком, а також за лисицею належить до одного з найбільш популярних і широко поширених видів спортивного полювання. Представників гончих мисливських собак є близько 30 порід, але в цій статті ми ознайомимо вас з найпопулярнішими із них.
Бігль
Мисливські гончі собаки – порода Бігль (фото by Maëlick).
Бігль – є дуже древньою породою собак мисливського типу невеликого розміру. Він має зовнішні подібності з фоксхаундером, короткі лапи і довгі вуха. Собака цієї породи володіє дуже гострим нюхом – вони відмінно мисливці і лагідні домочадці. Добре полюють на зайця, кролика і іншу не більшу за розміром дичину.
Підходить для полювання на:
- Зайців
- Лисиць
- Фазанів
- Невеликих копитних звірів
Класичною областю застосування біглів є полювання зграєю, то у цих собак немає тієї різкості по відношенню до диких звірів, яка властива іншим мисливським породам.
Бассет-хаунд
Гончі мисливські собаки – Бассет-хаунд (фото by Don DeBold).
Бассет-хаунд – собака мисливського типу з незвичайною пам’ятною зовнішністю. Справа в тому, що в цієї собаки дуже сумний вираз очей, довгі вуха і обвисла шкіра навколо шиї, а також короткі кінцівки і довгий тулуб. Бассети доброзичливі мисливські собаки, які обожнюють людей але, не люблять їх слухатися, тому погано дресируються.
Підходить для полювання на:
- Лисиць
- Зайців
- Фазанів
- Єнотів
Полювати бассет-хаунд може і на тварин, які проживають в норах, і на відкритій місцевості. Найчастіше таких собак беруть з собою, якщо збираються полювати на фазанів, зайців, лисиць, опосумів.
Невеликим мінусом псів цієї породи є уповільнена реакція, однак цей недолік компенсується відмінним нюхом. Використовують їх не тільки для полювання, але і як декоративних собак.
Бладхаунд
Мисливські собаки – гонча порода Бладхаунд (фото by ann-dabney).
Бладхаунд – дуже древня порода, яку розводили стародавні греки. Характер цієї собаки люблячий і вірний, вона володіє відмінними манерами і гострим нюхом. Ці мисливські породи собак трохи соромливі і боязкі. Їх недоліком є схильність до хропіння і спускання слини, а також неприємний собачий запах.
Підходить для полювання на:
- Єнотів
- Вовків
- Рись
- Оленів
Володіючи надзвичайно гострим чуттям, бладхаунд дуже наполегливий в пошуку, але він не вбиває загнаного звіра. У нього дуже потужний звучний голос, але пошук повільний, тому часто на слід, взятий бладхаунд, накидають зграю швидших гончих.
Однак деякі мисливці успішно використовують цю гончу при полюванні на лисиць (звір не надто боїться свого повільного переслідувача, не тікає від нього далеко, і її буває легше вполювати).
Російська гонча
Фото мисливських собак – російська гонча (by Steve369).
Російська гонча (російський гончак) – сильна, витривала, спокійна, врівноважена собака, але при цьому пристрасний мисливець. В порівнянні з попередніми ця порода набагато більша, невибаглива і не вимагає особливих умов утримання, легко переносять спеку і холод.
Підходить для полювання на:
- Лисиць
- Зайців
Завдяки відмінному чуттю без проблем довго тримає заплутаний заячий слід, тому добре підходить для полювання на цього вухастого звіра. Гарна витривалість забезпечує і успішне полювання на лисицю.
Мисливські собаки для норного полювання
Все норні собаки виводилися з однією метою – для полювання на дичину, яка живе в норах. Собаках завдяки невеликим розмірам з легкістю проникає в нору лисиці або борсука і вижене звіра звідти, а далі справа вже за людиною-мисливцем.
На даний момент існує досить багато норних порід собак, однак лише мала їх частина використовується для початкової мети – полювання. Розглянемо ті, які найбільш поширені в нашій місцевості.
Такса
Такси біля нори, фото by Bemep.
Стандартні такси досить невеликі і відмінно підходять для норного полювання на лисицю і борсука. Існують також більш дрібні – карликова і кроляча такси, які завдяки меншим розмірам можуть з легкістю проникнути в більш вузькі нори.
Порода дуже розповсюджена, тому купити цуценя можна в будь якому великому місті. Правда щоб воно виросло у норного мисливця, потрібне спеціальне навчання (“притравка норних собак”).
Німецький ягд-тер’єр
Німецьйи ягд-тер’єр, фото by Essi Piironen.
Інша назва ягдтер’єра – німецький мисливський тер’єр, не важко здогадатися що прийшла порода виведена в Німеччині. Популярність серед мисливців ці собаки завоювали завдяки силі, рухливості і лютості в потрібний момент.
Фокстер’єр
Собаки для норного полювання – фокстер’єр.
Порода фокстер’єр ділиться на два типи – гладкошерстий і жорсткошерстні. Сьогодні вони обидва досить популярні не тільки як мисливські собаки, а й в якості домашніх вихованців. Гладкошерстий є більш практичним для норного полювання, адже коротка шерсть менше брудниться.
Джек рассел тер’єр
Породи мисливських собак – фото джек рассел тер’єра (by Welfrend).
Коли порода створювалася, головний акцент ставився на її мисливських якостях. Навіть сьогодні, коли джек рассел тер’єри в основному використовуються як звичайні домашні улюбленці, їхні здібності до полювання все рівно на висоті. Після проходження натравки такий пес запросто зможе залізти в нору і вигнати звідти лисицю.
Мисливські собаки лайки
Лайки володіють універсальними якостями, вони не тільки відмінні мисливці, а також і їздові собаки. Досить часто їх використовують для пересування сніжними полями і гірськими хребтами.
Завдяки порівняно великим розмірам лайки підходять для полювання на велику дичину, наприклад кабана чи лося. Розглянемо декілька популярних мисливських собак лайок.
Карело-фінська лайка
Мисливські собаки лайки – Карело-фінська лайка (фото by Karelgerda)
Карело-фінська лайка – красива лайка з древньою історією, її також називають фінський шпіц. У неї гарний рудий окрас, зовні схожа на лисицю, має прекрасний пухнастий хвіст.
Підходить для полювання на:
- Лося
- Кабана
До полювання її потрібно привчати з маленького віку, в 4-5 місяців має бути перше знайомство зі звіром.
Західносибірський лайка
Мисливські породи – фото Західносибірської лайки.
Західносибірський лайка – універсальний мисливець, що володіє гострим зором, слухом і нюхом. А швидкість і завзятість на полюванні дозволить собаці загнати в глухий кут не тільки маленького, а й великого звіра.
Завдяки гарному і вірному характеру, ця собака користується чималою популярністю серед мисливців. Собака дуже активна і потребує активного життя.
Російсько-європейський лайка
Мисливські породи собак – Російсько-європейський лайка.
Російсько-європейська лайка – мисливська собака, яка призначена для ловлі білок, качок, лисиць, зайця і, навіть диких кабанів і ведмедя. Для собак цієї породи характерна потужна мускулатура і чорно-білий, або повністю чорний з маленькою білою плямою забарвлення. Вони неймовірно активні, рухливі, повні сил і енергії, полювання для них все їхнє життя, тому вони готові працювати в будь-яких погодних умовах.
Якутська лайка
Фото мисливських собак – Якутська лайка (by Krista Rosenlöf).
Якутська лайка – це досить велика собака-мисливець із середньої довжини шерстю і густим підшерстям, а також незвичайним забарвленням чорно-білих, сірих і рудих відтінків. Вона володіє гордим характером, що вміщує у себе кращі риси мисливських і їздових собак. Якутська лайка також є хорошим захисником і готова захистити свого господаря від вовка і ведмедя.
Лягаві мисливські породи
Лягаві – це собаки для полювання на пернату дичину. Зачувши в траві або під кущем птицю, собака завмирає в стійці, всім своїм виглядом показуючи, де сидить птах. Коли мисливець підійде, приготується до пострілу і пошле собаку вперед – та примушує птицю злетіти і мисливець стріляє. Ось суть полювання з лягавої.
Англійський пойнтер
Лягаві мисливські породи – пойнтер (фото by Casper Chole).
Пойнтер – це короткошерста собака міцного і сухого типу конституції. З представниками цієї породи полюють на будь-які види пернатої дичини (всі види качок, вальдшнепи, бекаси, дупел, перепела, куріпки, глухарі, тетерева і ін.), Використовують їх і при полюванні на зайця.
- Качки
- Куріпки
- Глухарі
- Зайці
Загальновизнано, що пойнтер – порода, яка лідирує серед інших лягавих за більшість мисливських якостей.
Ірландський сетер
Легаві мисливські собаки – Ірландський сеттер (фото by Margus Palu).
Ірландський сетер – це аристократія мисливського собаківництва. Ця порода красива, елегантна, з розкішною шерстю. Через останній фактор їх наразі частіше заводять в якості домашніх улюбленців. Робочих сеттерів зараз дуже мало, і потрібно постаратися, щоб знайти цуценя з-під дійсно мисливських виробників.
Мисливські породи собак володіють незвичайним прагненням бігати, вити, шукати. Щоб отримати хороший результат на полюванні з ними потрібно наполегливо працювати. Ці тварини дуже розумні і здатні працювати не тільки з людиною, а й з іншим тваринам.
Де купити мисливську собаку?
Найпростіший варіант це пошукати оголошення на ОЛХ, але знайти цуценя від батьків, які справді займаються полюванням буде не просто. Та навіть якщо це вдасться, все рівно доведеться навчати свого вихованця полювати.
Источник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Породами собак є окремі групи близькоспоріднених і зовні подібних один одному домашніх собак, які належать до підвиду Canis lupus familiaris, володіють характерними рисами, які отримані шляхом селекції та підтримуються людиною, а також ведуть своє походження від відомої групи собак. Породи собак не є науково визначеною біологічною класифікацією. Це групи собак, що визначаються клубами любителів за інтересами, які називаються клубами любителів собак або якоїсь окремої породи собак.
Порода собак представлена значною кількістю індивідуальних собак, стабільно передавальних певні характеристики протягом поколінь. Собаки однієї й тієї ж породи мають схожі характеристики в екстер’єрі та поведінці, спочатку тому, що вони походять від обраного набору предків, які мають однакові характеристики. Собаки певної породи виробляють на світ потомство, яке подібно батькам. Окремий собака ідентифікується, як представник породи, за допомогою підтвердження його походження на підставі генетичного аналізу або письмових реєстраційних записів про його походження. Без одного з цих підтверджень, ідентифікація приналежності собаки до будь-якої певної породі не є надійною. Такі реєстраційні записи називаються племінними книгами, які можуть вести індивідуали, клуби та інші організації.
Що таке порода[ред. | ред. код]
Наприкінці XIX століття ряд талановитих письменників-кінологів узагальнили відомості з собаківництва у своїх книгах і статтях. Особливо слід відзначити роботи Стоунхенджа і Х’ю Далзіла з Англії, а також О. А. Ширинському-Шихматову, Н. П. Кішенского і Л. П. Сабанєєва з Росії. В наш час[коли?] у світі налічується близько 400 порід собак. Серед них є породи, які поширені на всій земній кулі й налічують величезну кількість особин як, наприклад, німецька вівчарка. Інші обчислюються десятками особин або мають дуже вузьке розповсюдження, наприклад, шарпей, ірландський вовкодав або мексиканський голий. Деякі породи відомі тільки в межах країн, де вони були виведені. До таких відносяться стабіхун – в Нідерландах, норбеттенхунд в північній Норвегії, словацька чувач в Чехословаччині. Необхідно відзначити, що серед диких тварин порід не існує. У дикій природі всередині виду виділяються деми, популяції, раси і підвиди. Порода – це підсумок доместікаціі тварин, здійсненої людиною. Деякою мірою порода домашніх тварин може бути прирівняна до підвиду в дикій природі.
Видатний російський вчений М. А. Кравченко приводить наступне визначення породи: «Порода – це створена людською працею, досить численна група домашніх тварин, що мають спільне походження і спільність ряду господарсько-корисних фізіологічних і морфологічних особливостей, досить стійко передаються у спадок. При відповідній роботі з породою вона здатна змінюватися у бажаному напрямку».
Визначення поняття «аборигенна порода собак»[ред. | ред. код]
У більшості випадків поняття «порода собак» застосовується щодо групи собак, визнаної будь-якою кінологічною організацією. Термін порода собак може також бути використаний відносно аборигенних, природних порід, які утворилися протягом часу в відповідь на конкретні умови зовнішнього середовища, в тому числі людини, з невеликою ступенем відбору або з повною відсутністю племінної роботи, здійснюваним людиною. Такі породи не задокументовані і найчастіше ідентифікуються тільки зовні, а також за своїми робочими функціями. Деякі сучасні (стандартизовані) породи собак ведуть своє походження від древніх порід собак.
Одні аборигенні породи собак були визнані міжнародними кінологічними організаціями, інші ні, і їх збереженням і розведенням займаються окремі любителі собак і невеликі групи або клуби. Яскравим прикладом є історія першого такий аборигенної породи, як «алабай», яка була визнана різними організаціями під назвою «середньоазіатська вівчарка».
Разом з тим всі аборигенні породи собак мають ряд особливостей, які наведені, зокрема, у статті «Вовкодава – правда, легенда і наклеп»:
«Аборигенів собак насамперед відрізняє відсутність адаптації до умов мегаполісу, статевий диморфізм і великі внутрішньовидові коливання. Звичайно, є погані і заводські, і аборигенні особини. Втім, як і хороші. При рівних інших умовах абориген завжди має ту перевагу, що він мінімально зіпсований людським селекціонування, а заводська собака – прогнозованість наслідуваних ознак у потомства, адаптованість і наявністю інформації про крові ».
На початку нового тисячоліття нестримна і необдумана селекція собак призвела до того, що багато порід собак опинилися в досить жалюгідному стані через втрату генетичної розмаїтості, про що свідчать численні генетичні вади і спадкові захворювання, до яких схильні найбільшою мірою ті породи собак, які піддалися селекції найбільшою мірою. На відміну від селекційних порід, аборигенні породи собак відрізняються найбільшим генетичним різноманітністю. У результаті селекції на певні екстер’єрні властивості генетична різноманітність такої селекційної породи собак, як кавказька вівчарка, виявилося низьким. Як пише Володимир Берег у статті «Примітивні Аборигенам СОБАКИ»: «Самі ознаки заводських порід, що відрізняють їх від оригінального дикого типу, в багатьох випадках є ні що інше, як біологічні аномалії. Надмірності в анатомічних і зовнішніх морфологічних відхиленнях які стали свого роду торговими марками деяких заводських порід собак, мають свою ціну в формі незручності, а іноді навіть виживаності собаки і повинні компенсуватися турботами її власника. Крім цього, їх загальна пристосованість і здоров’я ослаблені тривалим існуванням під досить регулярним ветеринарним наглядом, що поколіннями зберігало генетично не зовсім повноцінних тварин ».
За названими причинами тим більше значення набуває збереження і захист місцевих аборигенних порід собак. Питанням збереження аборигенних собак була присвячена Перша Міжнародна науково-практична конференція «аборигенних порід Собак як елементи біорізноманіття і культурної спадщини людства», яка відбулася в Алмати, Казахстан, 10 – 15 вересня 2007. Зокрема в матеріалах конференції говориться: « Як би там не було, аборигенні породи собак в повній мірі є елементами біорізноманіття нашої планети і наше завдання – хоча б зберегти їх, щоб передати майбутнім поколінням в такому ж вигляді, в якому ми самі отримали їх від наших предків ».
Див. також[ред. | ред. код]
- Список порід собак
- Пес свійський
- Вовкособ
- Вовк
Посилання[ред. | ред. код]
- Породи собак // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 260. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
Источник